Охорона здоров’я

Охорона здоров’я — галузь діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення. Охорона здоров’я – це ключовий елемент національної безпеки держави.

Ст. 49. Конституції України: Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

Держава гарантує подання доступної соціальної прийнятної первинної лікувально-профілактичної допомоги як основної частини медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, просту діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення пацієнта для подання спеціалізованої і високоспеціалізованої допомоги.

Систему охорони здоров’я повністю контролює держава. Основу державної політики охорони здоров’я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних та законодавчих основ охорони здоров’я. Управління та координація цієї системи забезпечується Міністерством охорони здоров’я України

В Україні збереглася система первинної медико-санітарної допомоги, що існувала за часів СРСР та ґрунтувалася на моделі Семашко. Традиційно в Україні галузь охорони здоров’я орієнтувалась на лікування захворювань, а не на їх попередження. Важливим напрямом охорони здоров’я є надання громадянам медичних послуг. Їх ефективність і доступність забезпечується державою шляхом сприяння розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності, надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних установах охорони здоров’я, існуючу мережу яких заборонено скорочувати, охоплення населення всіма видами медичних послуг: профілактичними, лікувально-діагностичними, реабілітаційними, протезно-ортопедичними і зубопротезними, а також доглядом за хворими, непрацездатними та інвалідами.

Права людини в галузі охорони здоров’я в Україні захищені цілою низкою ратифікованих міжнародних документів, зокрема, такими як:

  • Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права,

Конвенція про права інвалідів,

  • Конвенція про права дитини,
  • Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод,
  • Європейська соціальна Хартія.

Національне законодавство базується передусім на Конституції України, Законах України, серед яких провідну роль відіграє Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби.

Зміст права громадян на охорону здоров’я визначається ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я. Це право, зокрема, передбачає:

  • життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення,  який є необхідним для підтримки здоров’я і людини;
  • безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище;
  • безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;
  • кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я;

СТАТТІ ТА НОВИНИ ПО ТЕМІ: Новая медицинская реформа лечит медицину или калечит?

В Україні лікарі почнуть «декларувати» пацієнтів